наддавати
НАДДАВА́ТИ, даю́, дає́ш, недок., НАДДА́ТИ, да́м, да́си, док., перех.
1. Набавляти, додавати що-небудь до того, що було раніше.
Гарно мені, що він [чай] і в руки гріє.. і бадьорить мене, неначе сили наддає (Мирний, IV, 1955, 356);
Сонце немовби наддало рішучості людям, що скупчились перед ворітьми. Гомін піднісся, зміцнів (Крот., Сини.., 1948, 204);
// Придавати якої-небудь якості, властивості.
Червоний убір на голові.. наддавав їй вид сільської дівчини в квітках (Н.-Лев., І, 1956, 197).
2. розм. Прискорювати, збільшувати швидкість руху.
Мусій крутив над головою кінцем віжок, від чого розпалений жеребець наддавав бігу (Сміл., Зустрічі, 1936, 37);
Гнідко наддав ходи, а все проти гори не заскоче (Мирний, IV, 1955, 312);
І розійшлись ми хто куди, Наддавши кожен кроку (Ус., Листя.., 1956, 166).
Значення в інших словниках
- наддавати — наддава́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- наддавати — -даю, -даєш, недок., наддати, -дам, -даси, док., перех. 1》 Набавляти, додавати що-небудь до того, що було раніше. || Додавати якої-небудь якості, властивості. 2》 розм. Прискорювати, збільшувати швидкість руху. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наддавати — НАДДАВА́ТИ, даю́, дає́ш, недок., НАДДА́ТИ, да́м, да́си, док. 1. чого, що і без дод. Додавати що-небудь до того, що було раніше. І дай, і наддай, – то все мало (приказка); “І чого вона [Мар'я] така злюча до всіх стала?.. Словник української мови у 20 томах
- наддавати — наддава́ти додавати більше, ніж потрібно (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- наддавати — НАДАВА́ТИ кому, чому чого (давати яку-небудь нову якість, властивість і т. ін. або підсилювати їх), ПРИДАВА́ТИ заст.; ДОДАВА́ТИ, ДОБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДДАВА́ТИ розм., ПІДДАВА́ТИ розм., перев. зі сл. вогонь, жар, запал, охота і т. ін. Словник синонімів української мови