надибати
НАДИ́БАТИ див. надиба́ти.
НАДИБА́ТИ, а́ю, а́єш і НАДИ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДИ́БАТИ, аю, аєш, док., розм.
1. перех. Зустрічати на шляху, по дорозі кого-, що-небудь.
Іде козак дорогою. Дівку надибає (Рудан., Тв., 1956, 131);
Він оглядався по дорозі, чи не можна б до когось прилучитися, але нікого такого не надибував (Кобр., Вибр., 1954, 62);
А вона все йде та йде. Нарешті, надибала якусь високу-високу хату без вікон і без дверей (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 259);
*Образно. Ходив собі Вовчик-братик по лісі, ходив, та й надибала його тяжкая пригода (Фр., IV, 1950, 54).
2. перех. Знаходити, виявляти кого-, що-небудь; відшукувати.
На стіні надибую портрет господаря, мальований олівцем (Ле, В снопі.., 1960, 326);
Обійшов [Грицько] горище, надибав сушені груші, взяв скілько штук і почав гризти (Вас., І, 1959, 176);
Лишався єдиний вихід: прямувати навпростець, надибати перше-ліпше село і там розпитати про дорогу на станцію (Гур., Друзі.., 1959, 20);
// неперех., на кого-що. Випадково натикатися на щось: натрапляти.
Тоня, заглибившись в ті простори далеко, надибує часом, лише на міцні укриття у землі та на сліди клумб біля командного пункту (Гончар, Тронка, 1963, 317);
На купу хмизу десь надибали [дівчата], розклали вогнище мерщій (Забіла, Промені, 1951, 152).
Значення в інших словниках
- надибати — нади́бати дієслово доконаного виду надиба́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- надибати — I над`ибатидив. надибати. II надиб`ати-аю, -аєш і надибувати, -ую, -уєш, недок., надибати, -аю, -аєш, док., розм. 1》 перех.Зустрічати на шляху, дорогою кого-, що-небудь. 2》 перех. Знаходити, виявляти кого-, що-небудь; відшукувати. || неперех., на кого – що. Випадково наражатися на щось: натрапляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надибати — НАДИ́БАТИ див. надиба́ти. НАДИБА́ТИ, а́ю, а́єш і НАДИ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДИ́БАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. кого, що. Зустрічати на шляху, по дорозі кого-, що-небудь. Іде козак дорогою. Дівку надибає (С. Словник української мови у 20 томах
- надибати — Аю, -аєш, док. 1. (що?) Знайти. Надибати давно загублену рукавичку. 2. (кого?) Зустрітися. А потім нам здається, що це заслуга нувака, котрого ми випадково надибали в дешевій кнайпі (І. Сова). Словник сучасного українського сленгу
- надибати — ЗНАЙТИ́ (шукаючи, виявити), НАЙТИ́, ВІДНАЙТИ́, РОЗШУКА́ТИ, ВІДШУКА́ТИ, ВИ́ШУКАТИ, ДОБУ́ТИ, ВІДКОПА́ТИ розм., РОЗКОПА́ТИ розм., ВИ́КОПАТИ розм., ВИ́НИШПОРИТИ розм., ВИ́СКІПАТИ розм. Словник синонімів української мови
- надибати — Надибати, -баю, -єш гл. Найти, встрѣтить. Лихая доля й під землею надибає. Ном. № 1728. Гей їхав козак з України, надибав дівчину край долини. Лукаш. 120. Словник української мови Грінченка