1. Словник української мови в 11 томах

надколений

НАДКО́ЛЕНИЙ, НАДКО́ЛОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мчи. ч. до надколо́ти.

Мружачись, Софія взяла зі столу маленький срібний дзвоник, теж десь трохи надколений і подзвонила (Гончар, Таврія, 1952, 137);

Сашко міг завжди тримати в них [кишенях] рогатку з бойовим припасом череп’яного дріб’язку до неї та ще знайдений десь на шляху.. складаний ножик з одним-однісіньким, ба й надколотим лезом (Юхвід, Оля, 1959, 13).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надколений — надко́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. надколений — надколотий, -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до надколоти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. надколений — НАДКО́ЛЕНИЙ, НАДКО́ЛОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до надколо́ти. Мружачись, Софія взяла зі столу маленький срібний дзвоник, теж десь трохи надколений, і подзвонила (О. Словник української мови у 20 томах