1. Словник української мови в 11 томах

надкушувати

НАДКУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДКУ́СИТИ, ушу́, у́сиш, док., перех. Відкушувати частину чого-небудь.

Дівчата брали по тістечку, намагаючись узяти найменше, надкушували його несміливо, немов мишка гризнула, і клали поштиво на тарілочку біля склянки з чаєм (Вільде, Повпол. діти, 1960, 227);

Покуштує [Валя] малини, надкусить кислу сливу і лусне нею об дерево (Вас., II, 1959, 183);

Вийняв інженер портсигар, дістав папіросу. Раз надкусив мундштучок, другий раз (Жур., Вел. розмова, 1955, 83).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надкушувати — надку́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. надкушувати — див. їсти Словник синонімів Вусика
  3. надкушувати — -ую, -уєш, недок., надкусити, -ушу, -усиш, док., перех. Відкушувати частину чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. надкушувати — НАДКУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАДКУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док., що. Відкушувати невелику частину чого-небудь. Дівчата брали по тістечку, намагаючись узяти найменше, надкушували його несміливо, немов мишка гризнула... Словник української мови у 20 томах
  5. надкушувати — Надку́шувати, -ку́шую, -ку́шуєш; надкуси́ти, -кушу́, -ку́сиш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. надкушувати — Надкушувати, -шую, -єш сов. в. надкуси́ти, -шу́, -сиш, гл. Надкушивать, надкусить. Словник української мови Грінченка