надпливати
НАДПЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДПЛИВТИ́ і НАДПЛИСТИ́, иву́, иве́ш, док., розм.
1. Пливучи, досягати якого-небудь місця; припливати.
Ріка та сама, але її хвилі, кожна краплина вічно інша надпливає… (У. Кравч., Вибр., 1958, 259);
Коли надплила [дараба] ближче, Євгеній міг розпізнати те товариство, яке плило на дарабі (Фр., VII, 1951, 263);
// перен. Легко і плавно наближатися.
Маленька хмарка виринає і звільна, стиха надпливає (Фр., X, 1954, 14).
2. перен. Мимовільно виникати, з’являтися.
Немов з глибини свідомості раптово і навально надплила болюча думка (Чаб., Катюша, 1960, 293).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- надпливати — надплива́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- надпливати — -аю, -аєш, недок., надпливти і надплисти, -иву, -ивеш, док., розм. 1》 Пливучи, досягати якого-небудь місця; припливати. || перен. Легко і плавно наближатися. 2》 перен. Мимовільно виникати, з'являтися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надпливати — НАДПЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДПЛИВТИ́, НАДПЛИСТИ́, иву́, иве́ш, док., розм. 1. Пливучи, досягати якого-небудь місця; припливати. Ріка та сама, але її хвилі, кожна краплина вічно інша надпливає... Словник української мови у 20 томах