надривати
НАДРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДІРВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., перех.
1. Розривати трохи, не зовсім, не до кінця.
— Від Софочки! — скрикує дружина, .. зразу ж нетерпляче надриває його [листа] (Стельмах, Хліб.., 1959, 295);
Він схопив листа, надірвав обгортку (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 13);
// Відривати частину чого-небудь.
І раптом, взявши з печі газету, з якої мав надірвати шматок для цигарки, згадав щось (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 16).
2. перен. Пошкоджувати що-небудь через перенапруження, перевантаження.
Нашим господиням не доводиться тепер надривати руки, носячи від криниць воду. Артезіанські колодязі гонять її по водопроводу (Рад. Укр., 3-ІХ 1962, 3);
[Мирон:] Слухайте, Грустний, ви краще заспівайте, а то надірвете голос промовою (Корн., II, 1955, 32);
// Завдавати шкоди здоров’ю фізичним або моральним напруженням.
[Xома:] Скільки-то я надривав і катував себе, щоб перебороти ворогів (Стар., Вибр., 1959, 294);
Та мов хто в лісі заблукає, Даремно груди надриває. Даремно кличе і кричить (Фр., X, 1954, 269).
◊ Надрива́ти (надірва́ти) го́рло (гло́тку) — дуже голосно кричачи, говорячи, стомлювати горло.
Пісня затихла. Винувато я підійшов до Івана Маркевича. — Не виходить у нас, Іване Маркевичу. І роти розкриваємо, і глотки надриваємо, а віз і досі там… (Збан., Малин. дзвін, 1958, 229);
Надрива́ти (надірва́ти) ду́шу (се́рце) — викликати душевні страждання, муки.
Туга і горе Глібовому синові серце надриває (Мирний, V, 1955, 271);
Гуркотіла музика, звучали пісні, то — сумні, що до сліз надривали душу, то хвацькі, з шаленими танками (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 124);
Надрива́ти (надірва́ти) си́ли — перевтомлюватися, знесилюватися від надмірного фізичного чи морального напруження.
І Глущуки, надриваючи сили, тягли на гору візок гною (Чорн., Визвол. земля, 1959, 47).
Значення в інших словниках
- надривати — надрива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- надривати — Трохи розривати; (сили) перенапружувати, перевантажувати; (жили) надсаджувати, підривати, псувати, увереджу вати; (горло) рвати; (душу) шматувати. Словник синонімів Караванського
- надривати — див. рвати Словник синонімів Вусика
- надривати — -аю, -аєш, недок., надірвати, -ву, -веш, док., перех. 1》 Розривати трохи, не зовсім, не до кінця. || Відривати частину чого-небудь. 2》 перен. Пошкоджувати що-небудь через перенапруження, перевантаження. || Завдавати шкоди здоров'ю фізичним або моральним напруженням. Надривати душу. Надривати сили. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надривати — НАДРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАДІРВА́ТИ, дірву́, дірве́ш, док., що. 1. Розривати трохи, не зовсім, не до кінця. – Від Софочки! – скрикує дружина, .. зразу ж нетерпляче надриває його [листа] (М. Стельмах); Він схопив листа, надірвав обгортку (О. Словник української мови у 20 томах
- надривати — надрива́ти / надірва́ти пу́па (пуп), фам. Перевтомлюватися, знесилюватися від надмірного фізичного напруження, тяжкої роботи. — Але в колгоспі люди не надривають пупа,— говорив Антон, крокуючи за Багатирем.— За людей працює моторова сила (С. Фразеологічний словник української мови
- надривати — НАДІРВА́ТИ (завдати шкоди своїм силам, здоров'ю надмірним напруженням, непосильною працею тощо), ПІДІРВА́ТИ, НАДЛОМИ́ТИ, НАДСАДИ́ТИ, ПІДВЕРЕДИ́ТИ розм., НАДВЕРЕДИ́ТИ розм., УВЕРЕ́ДИ́ТИ розм. рідше. — Недок. Словник синонімів української мови
- надривати — Надрива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. надірвати, -ву, -веш, гл. Надрывать, надорвать. Тихо-тихо Дунай воду колише, а ще й тихіш Маруся косу чеше, а що начеше, то на Дунай однесе, а що надриває, то й на Дунай пускає. КС. 1883. II. 379. Словник української мови Грінченка