1. Словник української мови в 11 томах

надуживання

НАДУЖИВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. надужива́ти.

Без галасу і крику, без надуживання окликами, а спокійно і вдумливо, по-філософському поет [В. Мисик] порівнює і зважує життя народу минуле, яке йому добре відоме, і сучасне (Вітч., 12, 1963, 191);

Його обличчя з підпухлими очима, невиспане й одутле, свідчило про безсонні ночі та надуживання міцними напоями (Дмит., Розлука, 1957, 140).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надуживання — надуживання (213) < пол. nadużywanie — зловживання; [MО,VI] Словник з творів Івана Франка
  2. надуживання — надужива́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. надуживання — -я, с. Дія за знач. надуживати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. надуживання — НАДУЖИВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. надужива́ти. Його обличчя з підпухлими очима, невиспане й одутле, свідчило про безсонні ночі та надуживання міцними напоями (Л. Словник української мови у 20 томах
  5. надуживання — Надужива́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. надуживання — Надужива́ння, -ня с. 1) Злоупотребленіе. 2) Излишество, неумѣренность, пользованіе чѣмъ-либо сверхъ возможности. Яке безрозумне надуживаннє святих любови прав і жизні занедбаннє. К. Дз. 218. Словник української мови Грінченка