надхмарний
НАДХМА́РНИЙ, а, е. Який міститься, здійснюється над хмарами, вище хмар.
Покинувши землю, Зірниця вернулась у свою небесну надхмарну палату (Н.-Лев., IV, 1956, 38);
В надхмарній синяві, в глибокому забої, На ниві, де прославсь єдваб озимини, В лабораторії, серед імли морської Лунає поклик цей: геть паліїв війни! (Рильський, Сад.., 1955, 12);
Надхмарний гуркіт їх [голубів] притьмом сполохав (Дмит., Київські кручі, 1962, 96);
// поет. Потойбічний, неземний, небесний.
Все, чого душа запрагне, Я створю в одну хвилину, В таємні світи надхмарні Я на крилах думки лину (Л. Укр., І, 1951, 368);
Він [орел] дихав повітрям надхмарних країв. На сонце дивився і в світлі купався (Сам., І, 1958, 107);
// перен. Відірваний від дійсності; далекий, недосяжний.
Вона, певно, розв’язує космічну проблему і весь час витає в надхмарних висотах (Донч., V, 1957; 229).
Значення в інших словниках
- надхмарний — надхма́рний прикметник Орфографічний словник української мови
- надхмарний — -а, -е. Який міститься, здійснюється над хмарами, вище хмар. || поет. Потойбічний, неземний, небесний. || перен. Відірваний від дійсності; далекий, недосяжний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надхмарний — НАДХМА́РНИЙ, а, е. Який міститься, здійснюється над хмарами, вище хмар. Покинувши землю, Зірниця вернулась у свою небесну надхмарну палату (І. Словник української мови у 20 томах
- надхмарний — Надхма́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- надхмарний — Надхмарний, -а, -е Заоблачный. Желех. Словник української мови Грінченка