1. Словник української мови у 20 томах

надхмарний

НАДХМА́РНИЙ, а, е.

Який міститься, здійснюється над хмарами, вище хмар.

Покинувши землю, Зірниця вернулась у свою небесну надхмарну палату (І. Нечуй-Левицький);

В надхмарній синяві, в глибокому забої, На ниві, де прославсь єдваб озимини, В лабораторії, серед імли морської Лунає поклик цей: геть паліїв війни! (М. Рильський);

Надхмарний гуркіт їх [голубів] притьмом сполохав (Л. Дмитерко);

// поет. Потойбічний, неземний, небесний.

Все, чого душа запрагне, Я створю в одну хвилину, В таємні світи надхмарні Я на крилах думки лину (Леся Українка);

Вона, певно, розв'язує космічну проблему і весь час витає в надхмарних висотах (О. Донченко);

// перен. Відірваний від дійсності; далекий, недосяжний.

Ті, що дорікають д. Кобилянській за надхмарні мрії, можуть потішитись (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надхмарний — надхма́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. надхмарний — -а, -е. Який міститься, здійснюється над хмарами, вище хмар. || поет. Потойбічний, неземний, небесний. || перен. Відірваний від дійсності; далекий, недосяжний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. надхмарний — Надхма́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. надхмарний — НАДХМА́РНИЙ, а, е. Який міститься, здійснюється над хмарами, вище хмар. Покинувши землю, Зірниця вернулась у свою небесну надхмарну палату (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  5. надхмарний — Надхмарний, -а, -е Заоблачный. Желех. Словник української мови Грінченка