надхмар'я
НАДХМА́Р'Я, я, с., поет.
Надхмарний простір, надхмарна височінь.
Ти [народ] завойовуєш надхмар'я, Вогонь ти крешеш із води, Викохуєш у Заполяр'ї Землі південної плоди (М. Рильський);
Есмінці на морі, В надхмар'ї мотори – Усе це твої, комсомоле, труди (П. Дорошко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me