1. Словник української мови в 11 томах

надійно

НАДІ́ЙНО. Присл. до наді́йний.

Об’єднані сили соціалістичного табору надійно гарантують кожній соціалістичній країні захист від посягань з боку імперіалістичної реакції (Програма КПРС, 1961, 17);

Було прохолодно, подихало північним вітерцем, але весна вже надійно взяла все під свою владу (Збан., Перед-жнив’я, 1960, 101);

// у знач. присудк. сл. Без хвилювань; спокійно, впевнено.

Він роздягся.. І якось аж надійніше стало: шинель на ключці й шапка — дома вже буде (Головко, II, 1957, 21);

З ним завжди надійно, навіть затишно, бо для нього не може існувати нічого непередбаченого… (Руд., Остання шабля, 1959, 175).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надійно — наді́йно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. надійно — див. обов'язково Словник синонімів Вусика
  3. надійно — Присл. до надійний. || у знач. присудк. сл. Без хвилювань; спокійно, впевнено. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. надійно — НАДІ́ЙНО. Присл. до наді́йний. Дружно з Іваном живуть, надійно себе з ним почуває Вірунька. Є люди, в усьому надійні, – такий він (О. Гончар); Було прохолодно, подихало північним вітерцем, але весна вже надійно взяла все під свою владу (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. надійно — Надійно нар. Надежно. не надійно. Нѣтъ надежды. Не надійно, щоб сі любощі скоренити. Г. Барв. 536. Словник української мови Грінченка