наділяти
НАДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАДІЛИ́ТИ, ділю́, ді́лиш, док., перех.
1. Виділяти комусь частину чого-небудь для користування.
— Як же воно буде тепер? Наділятиме революція селян [землею] чи не наділятиме? (Смолич, Мир.., 1958, 63);
Дворових теж задобрив [Гамзенко]: наділив їх даремно огородами, аби проживали два роки у його, аби доглядали худоби (Мирний, IV, 1955, 204);
Поруч з Недомірковою нивою наділили Насті Гірчак, а ще далі — Михайлині (Цюпа, Назустріч.., 1958, 133);
// Давати що-небудь у подарунок: обдаровувати.
І вдвох з Марисею Юзя почала обходити дівчат, наділяючи кожну урізком стрічки (Л. Укр.,111, 1952, 676);
Отож як умирала стара, то благословила наймита з наймичкою побратись, наділила їх худобою і аж руки їм цілувала та просила, щоб вони не обижали її Павлуся (Стор., І, 1957, 58).
2. перен. Виражати прихильність, вдячність і т. ін. у нагороду за що-небудь.
Слухачі наділили співачок цілим забоєм ляскання в долошки (Мирний, III, 1954, 272);
Хіба тільки його особисті рекорди мали на увазі товариші, наділивши партійною довірою? (Ю. Янов., II, 1954, 99).
3. перен. Надавати яких-небудь властивостей, якостей і т. ін.
— Жаль, що бог, призначаючи в королі, не завжди наділяє людину благородством і державним розумом (Кочура, Зол. грамота, 1960, 258);
[Гострохвостий:] От уже наділив мене бог своїми дарами: окрім розуму доброго, маю до того і доброго носа (Н.-Лев., II, 1956, 496);
А тілом не поскупилася наділити її мати: така і повненька, і біла, і рум’яна, і чорноока, чорнобрива, як мати (Мирний, IV, 1955, 32).
Значення в інших словниках
- наділяти — наділя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- наділяти — (за що) нагороджувати, обдаровувати; (землею) нарізати, надавати що; (чим) уділяти <�давати> що, ФР. постачати що. Словник синонімів Караванського
- наділяти — -яю, -яєш, недок., наділити, -ділю, -ділиш, док., перех. 1》 Виділяти комусь частину чого-небудь для користування. || Давати що-небудь у подарунок; обдаровувати. 2》 перен. Виражати прихильність, вдячність і т. ін. у нагороду за що-небудь. 3》 перен. Надавати яких-небудь властивостей, якостей і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наділяти — НАДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і НАДІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАДІЛИ́ТИ, ділю́, ді́лиш, док., кого, кому і без дод. 1. Ділячи що-небудь, роздавати кожному. Багато минуло років з того часу, а ще й досі .. Словник української мови у 20 томах
- наділяти — ДАРУВА́ТИ кому що (передавати у власність безкоштовно), ДАРИ́ТИ розм., ПРЕЗЕНТУВА́ТИ заст., розм.; ДАВА́ТИ, ПІДНО́СИТИ (перев. із сл. подарунок, дар тощо); ОБДАРО́ВУВАТИ, ЗАДАРО́ВУВАТИ, ОЗОЛО́ЧУВАТИ (ОБЗОЛО́ЧУВАТИ) розм., ОБДАРЯ́ТИ розм., ОБДАВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- наділяти — Наділя́ти, -ля́ю, -ля́єш; наділи́ти, -ділю́, -ді́лиш кого чим Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- наділяти — Наділя́ти, -ля́ю, -єш сов. в. наділити, -лю, -лиш, гл. Снабжать, снабдить, давать, дать кому что, одарять, одарить. Я здобула (картоплі) аж із Батурина та й добрим людям наділила. Г. Барв. 419. Словник української мови Грінченка