надірваний
НАДІ́РВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до надірва́ти.
Остання картка була надірвана внизу (Л. Укр., III, 1952, 741);
Ось старий пухнатий заєць, — років п’ятнадцять тому Вовка надірвав йому вухо, і воно так і залишилося надірваним (Собко, Стадіон, 1954, 236);
Стан, здоров’я поета був надірваний десятирічним засланням (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 435).
2. у знач. прикм. Позбавлений сили; змучений, ослаблений.
На щоках моїх блідих, запалих. Мов та пляма червона горить, А в надірваних грудях помалу Щось стиска і нудливо щемить (Стар., Вибр., 1959, 16).
3. у знач. прикм. Охриплий, різкий, пронизливий, з надривом.
Спочатку мовчав [Андрій], а далі й собі почав верещати тонким і надірваним голосом (Коцюб., II, 1955, 11);
Хором керував церковний дячок — згорблений старенький чоловічок з надірваним тенорком (Добр., Ол. солдатики, 1961, 53).
Значення в інших словниках
- надірваний — наді́рваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- надірваний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до надірвати. 2》 у знач. прикм. Позбавлений сили; змучений, ослаблений. 3》 у знач. прикм. Охриплий, різкий, пронизливий, з надривом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- надірваний — НАДІ́РВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до надірва́ти. Остання картка була надірвана внизу (Леся Українка); Ось старий пухнатий заєць [іграшка], – років п'ятнадцять тому Вовка надірвав йому вухо, і воно так і залишилося надірваним (В. Словник української мови у 20 томах
- надірваний — ХРИПКИ́Й (який звучить не чисто, хрипло, з хрипом), ХРИПЛИ́ВИЙ, ХРИ́ПЛИЙ, ХРИПУ́ЧИЙ розм.; ОХРИ́ПЛИЙ, ПРИХРИ́ПЛИЙ, ПОХРИ́ПЛИЙ, СХРИ́ПЛИЙ розм. Словник синонімів української мови