1. Словник української мови в 11 томах

нажива

НАЖИ́ВА¹, и, ж. Те саме, що нажи́вка.

Смагляве личко сяяло від щастя. Округлими ставали оченята, Коли хапав наживу окунець Чи лящик хитрий (Рильський, II, 1960, 303).

НАЖИ́ВА², и, ж. Легке нетрудове збагачення; поступове збирання, нагромаджування, набування матеріальних цінностей, майна, грошей і т. ін.

Грабовський викриває реакційність духівництва, показує, як у погоні за наживою та владою воно продавало інтереси народу (Ком. Укр., 8, 1964, 76);

Не ради власної наживи Я зодчим виходив краї. Я — син Вітчизни, Я щасливий, Багатий розквітом її (Нагн., Вибр., 1957, 135).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нажива — нажи́ва 1 іменник жіночого роду наживка нажи́ва 2 іменник жіночого роду збагачення Орфографічний словник української мови
  2. нажива — ЗИСК, пожива, розжива; СВ. (на рибу) ваба, приваба, принада, св. наживка Словник синонімів Караванського
  3. нажива — I -и, ж. Те саме, що наживка. II -и, ж. Легке нетрудове збагачення; поступове збирання, нагромаджування, набування матеріальних цінностей, майна, грошей і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нажива — 1. (рибал.) приваба, принада 2. див. надбання Словник чужослів Павло Штепа
  5. нажива — НАЖИ́ВА¹, и, ж. Те саме, що нажи́вка. [Вітровий:] Виймайте жаки і готуйте наживу, кинемо на ніч перемети (О. Корнійчук); Смагляве личко сяяло від щастя. Округлими ставали оченята, Коли хапав наживу окунець Чи лящик хитрий (М. Рильський). НАЖИ́ВА², и... Словник української мови у 20 томах
  6. нажива — ПРИНА́ДА (те, чим принаджують рибу, птаха, звіра тощо; те, що використовується як засіб для принаджування кудись, відвертання уваги від чогось), ПРИМА́НКА, ВА́БА перев. мисл., ПРИВА́ДА розм. Словник синонімів української мови
  7. нажива — Нажива, -ви ж. Пожива. У нашому селі е нажива старшині. Волч. у. Словник української мови Грінченка