наживати
НАЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЖИ́ТИ, иву́, иве́ш, док., перех.
1. Поступово збирати, нагромаджувати, набувати матеріальні цінності, майно, гроші і т. ін.
Приніс гроші, аби їх у руках подержати, побачити, які вони є, щоб після знов оддати — процент на процент наживати (Григ., Вибр., 1959, 162);
[Петро:] Що я нажив — все твоє: на, возьми!.. Щоб пан возний ніколи не попрікнув тебе, що взяв бідну (Котл., II, 1953, 41);
В капіталістичних державах шанують над усе людей, які зуміли нажити капітал. А як — то байдуже (Панч, В дорозі, 1959, 256);
// Мати, одержувати від чого-небудь прибуток, матеріальну вигоду.
Англійські купці скуповували рис, головний продукт харчування індусів, і наживали величезні прибутки на голоді і смерті мільйонів селян (Нова іст., 8, 1956, 21);
[Денис:] Дорохвей млином нажив чимало грошей і віддав у позику (Кроп., II, 1958, 458);
// Здобувати що-небудь у власність; ставати власником чогось.
Антон думав.. нажити собі фургона з коляскою (Чорн., Визвол. земля, 1959, 43).
◊ Нажива́ти (нажи́ти) ворогі́в (во́рога) — словами або діями викликати вороже ставлення з боку кого-небудь.
Своїми розмовами Марко наживав собі тільки ворогів (Горд., Дівчина.., 1954, 15);
Чимало пану досолив він. Та й в пану ж ворога нажив він (Фр., X, 1954, 289);
Нажива́ти (нажи́ти) діте́й — народжувати дітей.
Нехай живуть пароньками. Діток наживають (Манж., Тв., 1955, 63);
[Свої́м] горбо́м нажива́ти див. горб.
2. перен., розм. Діставати, набувати що-небудь (про стан, властивості, якості і т. ін.).
[Кирило:] І оце на все літечко до нас? Силу витрачену набувати, здоров’я наживати? (Мирний, V, 1955, 143);
Високий, широкоплечий, з сивими, довгими вусами.., він [сотник] подібен до могучого дуба, що нажив собі силу (Стар., Облога.., 1961, 6);
Але не догледіла вона, як її син нажив моральні вади (Мельн., Коли кров.., 1960, 104);
// Доводити себе до чогось неприємного (про нещастя, хворобу і т. ін.).
Проценко нажив страшенний нежить і цілими днями не виходив з хати (Мирний, III, 1954, 254);
— Слухай, Потапов, хочеш горя собі нажити? — сказала вона таким грайливим тоном (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 40).
Значення в інших словниках
- наживати — нажива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- наживати — (майно) набувати, (працею) дороблятися чого, (пре. док.) дбати, придбавати, нґ. гребти до себе; (прибутки) одержувати, здобувати, мати, (ворогів) накликати; (дітей) намножувати, наплоджувати; (хворобу) діставати, підхоплювати; док. Словник синонімів Караванського
- наживати — див. дбати Словник синонімів Вусика
- наживати — -аю, -аєш, недок., нажити, -иву, -ивеш, док., перех. 1》 Поступово збирати, нагромаджувати матеріальні цінності, майно, гроші і т. ін. || Мати, одержувати від чого-небудь прибуток, матеріальну вигоду. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наживати — Дороблятися, доробитися, подороблятися, заробляти, заробити, позаробляти, догосподарюватися, догосподаритися, подогосподарюватися, загосподарюватися, загосподаритися, позагосподарюватися, обгосподарюватися, обгосподаритися, пообгосподарюватися... Словник чужослів Павло Штепа
- наживати — НАЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЖИ́ТИ, иву́, иве́ш, док., що. 1. Поступово збирати, нагромаджувати, збільшувати, набувати матеріальні цінності, майно, гроші і т. ін. Словник української мови у 20 томах
- наживати — НАБУ́ТИ чого, рідше що (поступово збільшуючи, досягти якоїсь нової ознаки, якості тощо), НАБРА́ТИ чого, що, НАБРА́ТИСЯ чого, розм., НАЖИ́ТИ що, розм., ПРИБУ́ТИ заст.; НАГРОМА́ДИТИ що, НАДБА́ТИ чого, що, ПРИДБА́ТИ що, розм., НАКОПИ́ЧИТИ що, рідше (перев. Словник синонімів української мови
- наживати — Нажива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. нажити, -живу, -ве́ш, гл. Наживать, нажить, пріобрѣтать, пріобрѣсть. Добро наживать. Рудч. Ск. І. 20. Вже не нажити йому другої такої дружини. МВ. (О. 1862. І. 92). Не напоївши, не нагодувавши, ворога не наживеш. Ном. № 9549. Словник української мови Грінченка