1. Словник чужослів Павло Штепа

наживати

Дороблятися, доробитися, подороблятися, заробляти, заробити, позаробляти, догосподарюватися, догосподаритися, подогосподарюватися, загосподарюватися, загосподаритися, позагосподарюватися, обгосподарюватися, обгосподаритися, пообгосподарюватися, розгосподарюватися, розгосподаритися, порозгосподарюватися, угосподарюватися, угосподаритися, повгосподарюватися, заможнічати, зізаможнювати, зізаможнити, позізнаможніти, позаможнювати, позаможніти, запомагатися, запомогтися, позапомагатися, спромагатися, спромогтися, поспромагатися, набувати, набути, надбати, понабувати, здобувати, здобути, поздобувати, наспоряти, наспорити, понаспоряти, придбавати, придбати, попридбавати, див. розживатися, розбагатіти

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наживати — нажива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. наживати — (майно) набувати, (працею) дороблятися чого, (пре. док.) дбати, придбавати, нґ. гребти до себе; (прибутки) одержувати, здобувати, мати, (ворогів) накликати; (дітей) намножувати, наплоджувати; (хворобу) діставати, підхоплювати; док. Словник синонімів Караванського
  3. наживати — див. дбати Словник синонімів Вусика
  4. наживати — -аю, -аєш, недок., нажити, -иву, -ивеш, док., перех. 1》 Поступово збирати, нагромаджувати матеріальні цінності, майно, гроші і т. ін. || Мати, одержувати від чого-небудь прибуток, матеріальну вигоду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. наживати — НАЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЖИ́ТИ, иву́, иве́ш, док., що. 1. Поступово збирати, нагромаджувати, збільшувати, набувати матеріальні цінності, майно, гроші і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  6. наживати — НАБУ́ТИ чого, рідше що (поступово збільшуючи, досягти якоїсь нової ознаки, якості тощо), НАБРА́ТИ чого, що, НАБРА́ТИСЯ чого, розм., НАЖИ́ТИ що, розм., ПРИБУ́ТИ заст.; НАГРОМА́ДИТИ що, НАДБА́ТИ чого, що, ПРИДБА́ТИ що, розм., НАКОПИ́ЧИТИ що, рідше (перев. Словник синонімів української мови
  7. наживати — НАЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЖИ́ТИ, иву́, иве́ш, док., перех. 1. Поступово збирати, нагромаджувати, набувати матеріальні цінності, майно, гроші і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  8. наживати — Нажива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. нажити, -живу, -ве́ш, гл. Наживать, нажить, пріобрѣтать, пріобрѣсть. Добро наживать. Рудч. Ск. І. 20. Вже не нажити йому другої такої дружини. МВ. (О. 1862. І. 92). Не напоївши, не нагодувавши, ворога не наживеш. Ном. № 9549. Словник української мови Грінченка