наживати

НАБУ́ТИ чого, рідше що (поступово збільшуючи, досягти якоїсь нової ознаки, якості тощо), НАБРА́ТИ чого, що, НАБРА́ТИСЯ чого, розм., НАЖИ́ТИ що, розм., ПРИБУ́ТИ заст.; НАГРОМА́ДИТИ що, НАДБА́ТИ чого, що, ПРИДБА́ТИ що, розм., НАКОПИ́ЧИТИ що, рідше (перев. із сл. досвід, знання, сила, здоров'я тощо). — Недок.: набува́ти, набира́ти, набира́тися, нажива́ти, нагрома́джувати, накопи́чувати. За півстоліття.. наш народ набув нових якостей (А. Малишко); Набирають сили добрі коні В теплій стайні після посівної... (І. Муратов); — Пожив і я... Світу побачив. Між знатними людьми культури набрався (А. Шиян); (Кирило:) І оце на все літечко до нас? Силу витрачену набувати, здоров'я наживати? (Панас Мирний); Спілка письменників уже нагромадила певний позитивний досвід роботи з літературною молоддю (В. Козаченко); — Мабуть, непогано жилось на віку, коли надбали од безклопіття такого зайвого здоров'я! (І. Нечуй-Левицький); Знання багато-багато за стільки віків ми придбали (В. Самійленко); Треба відступити, щоб зберегти сили і накопичити їх в час перепочинку (Ю. Смолич). — Пор. 1. здобува́ти.

НАЖИ́ТИ що, рідше чого (поступово зібрати, нагромадити матеріальні цінності, майно, гроші), НАБУ́ТИ, НАДБА́ТИ, ПРИДБА́ТИ, ЗАЖИ́ТИ розм., ПРИЖИ́ТИ розм. рідше, НАСТАРА́ТИСЯ без додатка, рідше чого, розм.; НАЗБИРА́ТИ, НАСКЛАДА́ТИ, СКЛА́СТИ, СТЯГТИ́ (СТЯГНУ́ТИ), НАСТЯГА́ТИ розм. (перев. про гроші); ЗБИ́ТИ розм., НАЗБИВА́ТИ розм. (зібрати з великою наполегливістю, з труднощами); ЗІБРА́ТИСЯ, СТЯГТИ́СЯ (СТЯГНУ́ТИСЯ), СКЛА́СТИСЯ (на що — нагромадивши кошти, стати спроможним на придбання чого-небудь). — Недок.: нажива́ти, набува́ти, придбава́ти рідко зажива́ти, прижива́ти, назби́рувати, склада́ти, стяга́ти (стя́гувати), збива́ти, збира́тися, стяга́тися (стя́гуватися), склада́тися. — Не буду ж тобі віддавати ту землю і ті статки, які нажив без батька.. Чи, може, ти інакше думаєш? — Гаразд, поділимо тільки те, що батьки придбали, — одразу ж погодився Яків (М. Стельмах); Не набув їм батько ні майна, ні грошей про запас (І. Муратов); Придбали хутір, став і млин, Садок у гаї розвели і пасіку чималу, — Всього надбали (Т. Шевченко); Вона дістала зі скрині кремову хустку з пишними червоними квітками. — Все це я настаралася на свої заробітки (Є. Гуцало); Назбирав він і грошей, і одежі... (Панас Мирний); — У бабів є гроші! Ще допевне з тих, що собі наскладали.. на чорну годину (Лесь Мартович); Кажуть (мати): пора б уже нашій дитині Віно складати потроху у скрині (Я. Щоголів); Все життя він стягав, що міг, для родини (М. Стельмах); Серед лихих обставин умів (дід) збити собі достатки (С. Васильченко); — Та й де він тілько маєства (майна) назбивав? (Лесь Мартович); Почав Антон збиратися на нове господарство та стягатись на власну хату (С. Чорнобривець). — Пор. 1. нагрома́джувати.

НАЖИ́ТИ (довести себе до нещастя, хвороби тощо), ПРИДБА́ТИ. — Недок.: нажива́ти, придбава́ти рідко. — А нам пора додому, — нагадую, — щоб часом не нажити нам собі лишенька! (Марко Вовчок); Проценко нажив страшенний нежить і цілими днями не виходив з хати (Панас Мирний); — Криком нічого не вдієш з ними, тільки клопоту придбаєш (М. Коцюбинський). — Пор. 1. набра́тися.