назгрібати
НАЗГРІБА́ТИ а́ю, а́єш і НАЗГРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин. ч. назгрі́б, назгребла́, ло́; док., перех. Згрібаючи, зібрати в одно місце в якій-небудь кількості.
Микола назгрібав торішнього сухого очерету, сухої осоки і розпалив багаття (Н.-Лев., II, 1956, 215);
Бачура присів, на купі плавіння, що його, видно, назгрібав оцей дід для відпочинку, витяг цигарки (Чаб., Тече вода.., 1961, 134);
// перен., розм. Поступово зібрати, нагромадити, набути що-небудь у великій кількості (про гроші, майно і т. ін.).
— Оця надто практична людина не загине на селі! Кажуть, вона назгрібала незліченну силу грошей то з хліба, то з сього, то з того (Н.-Лев., І, 1956, 588).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- назгрібати — назгріба́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- назгрібати — -аю, -аєш і назгребти, -бу, -беш; мин. ч. назгріб, назгребла, назгребло; док., перех. Згрібаючи, зібрати в одне місце в якій-небудь кількості. || перен., розм. Поступово зібрати, нагромадити що-небудь у великій кількості (про гроші, майно і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- назгрібати — НАЗГРІБА́ТИ, а́ю, а́єш і НАЗГРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин. ч. назгрі́б, назгребла́, ло́; док., чого, що. Згрібаючи, зібрати в одне місце що-небудь в якійсь кількості. Словник української мови у 20 томах