наздоганяти

НАЗДОГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАЗДОГНА́ТИ, дожену́, дожене́ш, док., перех.

1. Настигати кого-, що-небудь, наближатися до того, хто (що) йде, їде, рухається спереду; доганяти.

Марійка, наздоганяючи сани, посковзнулась і шубовснула прямо в калюжу (Коцюб., І, 1955, 131);

На переправі стали прикордонники, перевіряючи документи бійців і окремих команд, що наздоганяли. фронт (Гончар, III, 1959, 7);

Наздогнав Павло дівчину коло двору вже панського (Вовчок. І, 1955, 159);

Ось він наздогнав стомлену Марію. Підійшов, узяв у неї з рук два снопи (Цюпа, Назустріч.., 1958, 77);

// Поширюючись, доходити, доноситися до кого-, чого-небудь, охоплювати когось, щось.

Ще мить одна, і нас в путі гроза Наздоганяє, мов нещадна кара (Дмит., Вітчизна, 1948, 137);

Дідова пісня наздоганяла мене. "Вулиця гуде, де козак іде!.." (Ю. Янов., І, 1954, 73);

*Образно. Війна наздогнала її у Вуглярах (Вол., Місячно срібло, 1961, 326);

Він почуває легку втому після погано спаної ночі — старість його вже наздоганяє (Ю. Янов., ІІ, 1958, 108).

2. перен. Добиватися таких же успіхів, досягнень, і т. ін., як хто-небудь інший.

Якщо ти прагнеш.., щоб виростали на землі багаті врожаї, — наздоганяй людину ту, що має Зірку Золоту (Уп., Вірші.., 1957, 76);

Ленін вказував, що Радянська країна ще значно бідніша від капіталістичних країн, але наздожене їх — з такою швидкістю, про яку трудно навіть мріяти (Біогр. Леніна, 1955, 263);

— Дуже ти відстав, Шевчук. Треба тобі до іспитів наздогнати товаришів (Донч., VI, 1957, 125).