назнавати
НАЗНАВА́ТИ, наю́, нає́ш, недок., НАЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм.
1. Узнавати, вивідувати про існування, наявність чого-небудь.
— Сьогодні оце, напившись чаю, побіжу по місті напитувать та назнавати квартиру для себе (Н.-Лев., І, 1956, 583);
[Химка:] Хату хотів купувати. Назнав, каже, двір, що продається (Мирний, V, 1955, 252);
// Знаходити, помічати, виявляти що-небудь.
Назнав десь-то селянин В лісі шпаченята (Манж., Тв., 1955, 235);
— Я назнав у одному місці свіжу сметану. У старої Прокопихи повна макітра назбирана (Тют., Вир, 1964, 44).
2. перев. док. Познайомившись, сподобати.
Таки ж у нашому селі Назнав я дівчину… (Шевч., І, 1951, 396);
Раніше, бувало, назнає парубок дівчину, то зараз же й скаже батькові та матері, а ті підуть на розглядини, роздивляться (Тют., Вир, 1960, 126).
3. тільки док. Зазнати, перенести багато неприємностей, горя і т. ін.
Я кинулася до інших Олесевих знайомих, до котрих мала листи, але назнала стілько прикростей і сорому, що плюнула на все (Фр., III, 1950, 112).
Значення в інших словниках
- назнавати — назнава́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- назнавати — -наю, -наєш, недок., назнати, -аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Узнавати, вивідувати про існування, наявність чого-небудь. || Знаходити, помічати, виявляти що-небудь. 2》 перев. док. Познайомившись, сподобати. 3》 тільки док. Зазнати, перетерпіти чимало неприємностей, горя і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- назнавати — НАЗНАВА́ТИ, наю́, нає́ш, недок., НАЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. 1. що. Узнавати, вивідувати, дізнаватися про що-небудь. – Сьогодні оце, напившись чаю, побіжу по місті напитувать та назнавати квартиру для себе (І. Словник української мови у 20 томах
- назнавати — ВИЯВЛЯ́ТИ (бачити в комусь, чомусь що-небудь, раніше не помічене), ПОМІЧА́ТИ, УСТАНО́ВЛЮВАТИ (ВСТАНО́ВЛЮВАТИ), ЗНАХО́ДИТИ, ВІДКРИВА́ТИ, ПІДМІЧА́ТИ, НАЗНАВА́ТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови