найми

НА́ЙМИ, ів, мн. Робота або служба, на яку хто-небудь найнявся.

Співа матрос, як той козак. Що в наймах виріс сиротою (Шевч., II, 1963, 105);

— Не пущу я тебе в найми до панів, — сказав батько, — коли хоч, то наймайся в мужика (Н.-Лев., II, 1956, 47);

— Було нас у сім’ї четверо, старші ходили по наймах, а я при батьках перебував (Тют., Вир, 1964, 29);

— Як живеться? У наймах усяк буває, а доброго нема (Стельмах, І, 1962, 307).

Віддава́ти (відда́ти, здава́ти, зда́ти і т. ін.) в на́йми:

а) здавати кому-небудь на тимчасове користування, в оренду.

Господарство у Мошка було мізерне, поля Гершкового не оброблював, а віддавав його в найми за другий сніп (Фр., III, 1950, 47);

— Кімната, яку ми вирішили здати в найми, — одна з найкращих (Вільде, Сестри.., 1958, 296);

б) наймати до кого-небудь на службу, роботу.

Віддали його у найми до попа (Мирний, V, 1955, 310);

Іти́ (піти́) в на́йми — найматися на роботу, службу до кого-небудь.

Та знемігся неборака — Хоч продавай хату Та йди в найми (Шевч., II, 1963, 127);

Пожила півроку у свекра та свекрухи, та й знову у найми пішла (Мирний, IV, 1955, 355).