наквацьований

НАКВАЦЬО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наквацюва́ти.

З юрби протиснувся наперед присадкуватий чоловік у наквацьованих дьогтем чоботях (Донч., III, 1956, 14);

Чорне волосся, густо наквацьоване олією, щільно прилягало до круглої голови (Кир., Вибр., 1960, 305);

// У знач. прикм.

В Будинку колгоспника молоденьке дівчатко з наквацьованими губами визирнуло у віконце (Тют., Вир, 1964, 53);

// наквацьо́вано, безос. присудк. сл.

Картярі звертались до головного арбітра, діда Кияшка. — Ану, глянь, старий, що воно тут тебе наквацьовано? (Збан., Єдина, 1959, 118).