1. Словник української мови в 11 томах

наколений

НАКО́ЛЕНИЙ, НАКО́ЛОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наколо́ти.

Біля нього [будинку] лежала колода, дрова дрібно наколені (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 82);

— Підігрійте, Лесю, чайку. Он якраз і дрова наколоті (Гур., Осок. друзі, 1946, 55);

Дужче заболів той пальчик, що втяла [Харитя] серпом, заболіли ноги, наколені стернею (Коцюб., І, 1955, 18).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наколений — нако́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. наколений — наколотий, -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до наколоти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наколений — НАКО́ЛЕНИЙ, НАКО́ЛОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до наколо́ти. Біля нього [будинку] лежала колода, дрова дрібно наколені (Є. Кравченко); – Підігрійте, Лесю, чайку. Он якраз і дрова наколоті (О. Гуреїв); Дужче заболів той пальчик, що втяла [Харитя] серпом, заболіли ноги, наколені стернею (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах