1. Словник української мови в 11 томах

наколочений

НАКОЛО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до наколоти́ти 1.

Зверху Тоня ще й рогачиком придавить [вівцю], щоб з головою пірнула в ту наколочену теплу бурду, щоб вся короста з овечки зійшла (Гончар, Тронка, 1963, 318);

Перегній з міндобривом стояли наколочені в старих кадубах (Кучер, Трудна любов, 1960, 560).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наколочений — наколо́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. наколочений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до наколотити 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наколочений — НАКОЛО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до наколоти́ти 1. Перегній з міндобривом стояли наколочені в старих кадубах (В. Кучер); // у знач. прикм. Зверху Тоня ще й рогачиком придавить [вівцю], щоб з головою пірнула в ту наколочену теплу бурду, щоб вся короста з овечки зійшла (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах