1. Словник української мови в 11 томах

наколочувати

НАКОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКОЛОТИ́ТИ, лочу́, ло́тиш, док., перех.

1. Змішуючи, приготовляти щось у якій-небудь кількості.

— 3 такою жінкою не пропадеш.. Бач, якої ряжанки наколотила? (Кучер, Трудна любов, 1960, 9).

2. тільки док., перен., розм. Наговорити багато чого-небудь зайвого, непотрібного; звести наклеп.

◊ Наколоти́ти горо́ху з капу́стою — наговорити або наробити чогось непотрібного, нерозумного.

[Петро:] Сю штуку написав москаль по-нашому і дуже поперевертав слова. [Виборний:] Москаль? Нічого ж і говорити? Мабуть, вельми нашкодив і наколотив гороху з капустою (Котл., II, 1953, 33).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наколочувати — наколо́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. наколочувати — -ую, -уєш, недок., наколотити, -лочу, -лотиш, док., перех. 1》 Змішуючи, приготовляти щось у якій-небудь кількості. 2》 тільки док., перен., розм. Наговорити багато чого-небудь зайвого, непотрібного; звести наклеп. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наколочувати — НАКОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКОЛОТИ́ТИ, лочу́, ло́тиш, док., чого, що. 1. Змішуючи, приготовляти щось у якій-небудь кількості. – 3 такою жінкою не пропадеш .. Бач, якої ряжанки наколотила? (В. Кучер); Наколотити склянку води з цукром. 2. тільки док. Словник української мови у 20 томах
  4. наколочувати — Наколо́чувати, -чую, -єш сов. в. наколотити, -лочу, -тиш, гл. Набалтывать, наболтать, намѣшивать, намѣшать. Наколотила сажі та й маже йому шию. Рудч. Ск. І. 183. наколотили горо́ху з капустою. Наговорили или надѣлали пустяковъ. Словник української мови Грінченка