наколочувати
НАКОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКОЛОТИ́ТИ, лочу́, ло́тиш, док., чого, що.
1. Змішуючи, приготовляти щось у якій-небудь кількості.
– 3 такою жінкою не пропадеш .. Бач, якої ряжанки наколотила? (В. Кучер);
Наколотити склянку води з цукром.
2. тільки док., перен., розм. Наговорити багато чого-небудь зайвого, непотрібного; звести наклеп.
◇ (1) Наколоти́ти горо́ху з капу́стою – змішати все докупи, наплутавши.
[Петро:] Сю штуку написав москаль по-нашому і дуже поперевертав слова. [Виборний:] Москаль? Нічого ж і говорити! Мабуть, вельми нашкодив і наколотив гороху з капустою (І. Котляревський);
[Другий:] – Я чув, казали в РНК – просто наколотив чоловічок гороху з капустою, оливи з мухами, намішав Біблії з Марксом, акафіста з “Анти-Дюрінгом” (М. Куліш).
Значення в інших словниках
- наколочувати — наколо́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- наколочувати — -ую, -уєш, недок., наколотити, -лочу, -лотиш, док., перех. 1》 Змішуючи, приготовляти щось у якій-небудь кількості. 2》 тільки док., перен., розм. Наговорити багато чого-небудь зайвого, непотрібного; звести наклеп. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наколочувати — НАКОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКОЛОТИ́ТИ, лочу́, ло́тиш, док., перех. 1. Змішуючи, приготовляти щось у якій-небудь кількості. — 3 такою жінкою не пропадеш.. Бач, якої ряжанки наколотила? (Кучер, Трудна любов, 1960, 9). 2. тільки док., перен., розм. Словник української мови в 11 томах
- наколочувати — Наколо́чувати, -чую, -єш сов. в. наколотити, -лочу, -тиш, гл. Набалтывать, наболтать, намѣшивать, намѣшать. Наколотила сажі та й маже йому шию. Рудч. Ск. І. 183. наколотили горо́ху з капустою. Наговорили или надѣлали пустяковъ. Словник української мови Грінченка