1. Словник української мови в 11 томах

наколупувати

НАКОЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКОЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Колупаючи, добувати щось у якій-небудь кількості.

Піди, старий, старесенький, та наколупай меду (Чуб., V, 1874, 650);

Він опинився на горі,., де можна трохи наколупати глини (Мик., II, 1957, 180);

Луківна квапливо наколупала з-під квітів землі жменьку (Баш, Надія, 1960, 286).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наколупувати — наколу́пувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. наколупувати — -ую, -уєш, недок., наколупати, -аю, -аєш, док., перех. Колупаючи, добувати щось у якій-небудь кількості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наколупувати — НАКОЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКОЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., чого. Колупаючи, добувати щось у якій-небудь кількості. Піди, старий, старесенький, та наколупай меду (П. Чубинський); Він опинився на горі,., де можна трохи наколупати глини (І. Словник української мови у 20 томах