накопувати
НАКО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКОПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Копаючи, робити щось у якій-небудь кількості.
Мар’яна спочатку накопує рядок ямок, а потім кидає в них картоплю (Стельмах, II, 1962, 301);
Накопали [люди] колодязів, таких глибоких, що в їхніх чорних прірвах навіть удень світилися зорі (Тют., Вир, 1964, 173).
2. Копаючи, добувати, діставати щось із землі (перев. у якій-небудь кількості).
Задубіла земля. Не витягнеш ніяк буряка. Земля мокра була, змерзлася, хоч кайлом бий. Ящика втрьох не накопували (Горд., Заробітчани, 1949, 128);
Найшли [сестри] зілля, накопали і стали варити (Шевч., II, 1963, 135);
В газеті.. було.. зведення, скільки вчора накопали й вивезли буряків, посіяли пшениці (Кучер, Трудна любов, 1960, 90).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- накопувати — нако́пувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- накопувати — -ую, -уєш, недок., накопати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Копаючи, робити щось у якій-небудь кількості. 2》 Копаючи, добувати, діставати щось із землі (перев. у якій-небудь кількості). Великий тлумачний словник сучасної мови
- накопувати — НАКО́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., НАКОПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що, чого. 1. Копаючи, робити щось у якій-небудь кількості. Мар'яна спочатку накопує рядок ямок, а потім кидає в них картоплю (М. Словник української мови у 20 томах
- накопувати — Нако́пувати, -пую, -єш сов. в. накопа́ти, -па́ю, -єш, гл. Накапывать накопать; нарывать, нарыть. Словник української мови Грінченка