накритий

НАКРИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до накри́ти 1, 2, 4.

Видко було великий стіл, накритий червоним сукном (Л. Укр., III, 1952, 557);

Чи то їх кульками хата вшита. Чи, може, дереном земляночка накрита (Г.-Арт., Байки.., 1958, 46);

Старший лейтенант пильно стежив за кожним вибухом. — Ціль накрита… (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 282);

Знав би ти, пане-брате, Як їх називати. Отих .твоїх безталанних Дівчаток накритих (Шевч., II, 1963, 209);

// накри́то, безос. присудк. сл.

Колодязь накрито віком (Гр., І, 1963, 439);

— Бачиш, — говорив він, не спускаючи очей з траншей, — накрито! Ціль накрито! (Гончар, III, 1959, 52).