наладжувати

НАЛА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЛА́ДИТИ, джу, диш, док., перех.

1. Те саме, що нала́годжувати 1 — 5.

От взялась наладжувати свою кореспонденцію (Л. Укр., V, 1956, 99);

Не барився Володя і скоро наладив свій приймач (Трубл., 1, 1955, 223);

Розложив [Іван] огонь у печі і наладив миску бульби, щоби пекти її (Фр., І, 1955, 142);

Ти б наладив, лірник, струни Та заграв нам хоч одну Пісню весни (Щог., Поезії, 1958, 351);

О. Хведор, по своїй удачі, був незугарний наладити мову на тон дуже поважний (Н.-Лев., І, 1956, 137).

2. розм. Намагатися співати правильно мотив; наводити на мотив.

Дід знов почав наладжувати козацьку пісню: Як були ми, козаки, на морі (Вовчок, І, 1955, 343);

[Панас:] Сидимо отакечки поруч з Лахтійоном, а він все затина пісень, та ніяк не наладить (Кроп., І, 1958, 130).

3. тільки док., перен., розм. Відправити, прогнати кого-небудь.

— Комбат сказали, як тільки Ясногорська заявиться на горизонті, знову будуть вимагати її до нас. — А Нюра? — Наладимо геть (Гончар, III, 1959, 329);

Серед публіки зареготали. Мабуть, вони сміялися з того хлопця, що я його так швидко наладив від машини (Сміл., Сашко, 1957, 57).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me