1. Словник української мови в 11 томах

належність

НАЛЕ́ЖНІСТЬ, ності, ж.

1. Стан за знач. нале́жний 2.

Почав [начміліції] питати й записувати: ім’я, літа, соцстан, партійну належність (Головко, II, 1957, 163);

Соціалістичне суспільство створило реальні умови для всебічного розвитку людини, незалежно від її національної чи расової належності (Ком. Укр., 1, 1964, 62).

2. Те, що є складовою частиною чогось, органічно властиве кому-, чому-небудь.

Посередині ж города, на.. площі був торг — неодмінна належність кожного города того часу (Скл., Святослав, 1959, 577);

Обов’язковою належністю костюма всіх південних слов’ян була коротка безрукавка (Нар. тв. та етн., З, 1963, 62).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. належність — нале́жність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. належність — [належн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. належність — -ності, ж. 1》 Стан за знач. належний 2). 2》 Те, що є складовою частиною чогось, органічно властиве кому-, чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. належність — НАЛЕ́ЖНІСТЬ, ності, ж. 1. Абстр. ім. до нале́жний 1, 2. Пектораль з могили скіфського царя виявилася пошкодженою, ба навіть зі слідами ремонту. Про її належність скіфському цареві ніхто не сумнівається (В. Словник української мови у 20 томах
  5. належність — НАЛЕ́ЖНІСТЬ (те, що є складовою частиною чогось, органічно властиве кому-, чому-небудь), ПРИНАЛЕ́ЖНІСТЬ, АКСЕСУА́Р книжн. (характерна для чого-небудь ознака, предмет); АТРИБУ́Т (ознака або предмет, що становлять характерну прикмету кого-, чого-небудь). Словник синонімів української мови
  6. належність — Нале́жність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. належність — Належність, -ности ж. 1) Принадлежность. 2) Слѣдуемое, надлежащее. 3) Должная, слѣдуемая сумма, причитающіяся деньги. Галиц. Словник української мови Грінченка