1. Словник української мови Грінченка

належність

Належність, -ности

ж.

1) Принадлежность.

2) Слѣдуемое, надлежащее.

3) Должная, слѣдуемая сумма, причитающіяся деньги. Галиц.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. належність — нале́жність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. належність — [належн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. належність — -ності, ж. 1》 Стан за знач. належний 2). 2》 Те, що є складовою частиною чогось, органічно властиве кому-, чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. належність — НАЛЕ́ЖНІСТЬ, ності, ж. 1. Абстр. ім. до нале́жний 1, 2. Пектораль з могили скіфського царя виявилася пошкодженою, ба навіть зі слідами ремонту. Про її належність скіфському цареві ніхто не сумнівається (В. Словник української мови у 20 томах
  5. належність — НАЛЕ́ЖНІСТЬ (те, що є складовою частиною чогось, органічно властиве кому-, чому-небудь), ПРИНАЛЕ́ЖНІСТЬ, АКСЕСУА́Р книжн. (характерна для чого-небудь ознака, предмет); АТРИБУ́Т (ознака або предмет, що становлять характерну прикмету кого-, чого-небудь). Словник синонімів української мови
  6. належність — Нале́жність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. належність — НАЛЕ́ЖНІСТЬ, ності, ж. 1. Стан за знач. нале́жний 2. Почав [начміліції] питати й записувати: ім’я, літа, соцстан, партійну належність (Головко, II, 1957, 163); Соціалістичне суспільство створило реальні умови для всебічного розвитку людини... Словник української мови в 11 томах