наляпувати
НАЛЯ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЛЯ́ПАТИ, аю, аєш, док.
1. неперех. Розбризкувати, розливати рідину по поверхні чого-небудь.
За обідом нехай тільки хто накришить хлібом на столі або розіллє борщ з ложки, — Василько так і гукне..: — А нащо так накришувати та наляпувати! (Вас., І, 1959, 206);
// Бруднити чим-небудь мокрим.
— Нащо ти наляпуєш зайвий раз у хаті? — сказала Кайдашиха (Н.-Лев., II, 1956, 302).
2. тільки док., перех. і неперех., розм. Наговорити багато непотрібного, пустого, зайвого.
Гжехоткова налазиться весь день, наляпає тим язиком, як помелом… та й аби до ліжка (Фр., IV, 1950, 256).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наляпувати — наля́пувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- наляпувати — -ую, -уєш, недок., наляпати, -аю, -аєш, док. 1》 неперех.Розбризкувати, розливати рідину по поверхні чого-небудь. || Бруднити чим-небудь мокрим. 2》 тільки док., перех. і неперех., розм. Наговорити багато непотрібного, пустого, зайвого. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наляпувати — НАЛЯ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЛЯ́ПАТИ, аю, аєш, док. 1. Розбризкувати, розливати рідину по поверхні чого-небудь. За обідом нехай тільки хто накришить хлібом на столі або розіллє борщ з ложки, – Василько так і гукне.. Словник української мови у 20 томах
- наляпувати — Наля́пувати, -пую, -єш сов. в. наля́пати, -паю, -єш, гл. 1) Напачкивать, напачкать, накапывать, накапать. 2) Только сов. в.: Нахлопать, настучать. 3) Набалтывать, наболтать (языкомъ). Словник української мови Грінченка