намерзати
НАМЕРЗА́ТИ, а́є, недок., НАМЕ́РЗНУТИ і НАМЕ́РЗТИ, зне; мин. ч. наме́рз, ла, ло; док.
1. Замерзаючи, вкривати поверхню чого-небудь або нагромаджуватися на чому-небудь (про лід, сніг і т. ін.).
— Борода [Морозенка] сплетена з довгих-предовгих вістряків, що намерзають у ясний день під стріхами (Мирний, IV, 1955, 291);
Ось і будинок. Темні сходи, затоптані снігом, на дверях намерзла крига (Ю. Янов., II, 1954, 39);
// Покриватися льодом.
Шаліє вітер, рве, мете, намерзли шибки (Горд., Дівчина.., 1954, 126);
Від ставу до двору намерзала горбата дорога, якою возили воду (Кучер, Прощай.., 1957, 165).
2. тільки док., розм., рідко. Те саме, що наме́рзнутися.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- намерзати — намерза́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- намерзати — -ає, недок., намерзнути і намерзти, -зне; мин. ч. намерз, -ла, -ло; док. 1》 Замерзаючи, вкривати поверхню чого-небудь або нагромаджуватися на чому-небудь (про лід, сніг і т. ін.). || Покриватися льодом. 2》 тільки док., розм., рідко. Те саме, що намерзнутися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- намерзати — НАМЕРЗА́ТИ, а́є, недок., НАМЕ́РЗНУТИ, НАМЕ́РЗТИ, зне; мин. ч. наме́рз, ла, ло; док. 1. Замерзаючи, вкривати поверхню чого-небудь або нагромаджуватися на чому-небудь (про лід, сніг і т. ін.). Словник української мови у 20 томах