1. Словник української мови в 11 томах

намножити

НАМНО́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех., розм. Збільшити кількісно.

Намножити добра;

// Розплодити, розвести у великій кількості.

— Господи! і хто намножив таку нечисть! — спитав, знову зітхнувши, Івась (Мирний, І, 1954, 271).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. намножити — намно́жити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. намножити — -жу, -жиш, док., намножувати, -ую, -уєш, недок., перех., розм. Збільшити кількісно. Намножити добра. || Розплодити, розвести у великій кількості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. намножити — НАМНО́ЖИТИ див. намно́жувати. Словник української мови у 20 томах
  4. намножити — ЗБІ́ЛЬШУВАТИ (робити більшим за кількістю, розміром і т. ін.), ПОБІ́ЛЬШУВАТИ рідше, ДОДАВА́ТИ, ПРИБІ́ЛЬШУВАТИ розм., ДОБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., ПІДДАВА́ТИ розм.; ПРИМНО́ЖУВАТИ, МНО́ЖИТИ, ПРИБІЛЬША́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  5. намножити — Намно́жити, -жу, -жиш гл. Умножить, расплодить. А він же то намножив їм господи. К. Іов. 50. Словник української мови Грінченка