1. Словник української мови в 11 томах

намістити

НАМІСТИ́ТИ, іщу́, і́стиш, док., перех., діал. Помістити.

— А не знати, кумо, — кажуть мої провідники, — де би тут його [злодія] намістити? (Фр., II, 1950, 17).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. намістити — намісти́ти дієслово доконаного виду помістити діал. Орфографічний словник української мови
  2. намістити — -іщу, -істиш, док., перех., діал. Помістити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. намістити — НАМІСТИ́ТИ, іщу́, і́стиш, док., кого, діал. Помістити. – А не знати, кумо, – кажуть мої провідники, – де би тут його [злодія] намістити? (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  4. намістити — Намісти́ти, -міщу, -стиш гл. Помѣстить много, наставить. Словник української мови Грінченка