наопаш

НАО́ПАШ, присл., розм. Те саме, що нао́пашки.

Данилко хутко озувся, наопаш накинув піджак і шмигнув за двері (Панч, Синів.., 1959, 62).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наопаш — нао́паш прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. наопаш — див. наопашки Словник синонімів Вусика
  3. наопаш — присл., розм. Те саме, що наопашки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. наопаш — НАО́ПАШ, присл., розм. Те саме, що нао́пашки. Данилко хутко озувся, наопаш накинув піджак і шмигнув за двері (П. Панч); З них [човників] повистрибували на пісок високі дебелі чоловіки з шаблями й рушницями, в грубих білих сорочках і киреях наопаш (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах
  5. наопаш — Наопаш, наопашки и наопашку нар. Въ накидку. Драночка на йому і наопаш латана свитина. Г. Барв. 353. Хоч в ряднині, аби наопашки (о шляхетской спѣси). Узяв кожух наопашки, пішов в корчму пити. Грин. III. 555. Ой чи се ж той Микита, що наопашку свита. н. п. Словник української мови Грінченка