напарити
НАПА́РИТИ, рю, риш, док., перех.
1. Парячи, приготувати яку-небудь кількість чогось;
// Настояти на окропі.
Окріп стояв у печі, кинула [Ганна] в нього сухої материнки, підклала трісок, напарила добре (Ю. Янов., Мир, 1956, 63).
2. розм. Надмірно нагріваючи, викликати випаровування та утворення чого-небудь.
Надвечір сонце напарило гори білих хмар, вони помалу попливли над краєм землі на схід, згущуючи духоту (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 143).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- напарити — напа́рити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- напарити — -рю, -риш, док., перех. 1》 Парячи, приготувати яку-небудь кількість чогось. || Настояти на окропі. 2》 розм. Надмірно нагріваючи, викликати випаровування та утворення чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- напарити — НАПА́РИТИ, рю, риш, док., що, чого і без прям. дод. 1. Парячи, приготувати що-небудь або якусь кількість чого-небудь. Вона [кухарка] варила страву на всіх, на відміну від інших шпиталів, де кожен напарив страву собі сам (Ю. Словник української мови у 20 томах
- напарити — напа́рити набити, побити (ст)|| = вигаратати Лексикон львівський: поважно і на жарт
- напарити — Напа́рити, -рю, -риш гл. Напарить. Словник української мови Грінченка