1. Словник української мови в 11 томах

напасливий

НАПА́СЛИВИЙ, а, е. Нав’язливий, надокучливий, набридливий.

Серпом черкнула її по серцю згадка про напасливого парубка (Мирний, IV, 1955, 152);

І сказав Богдан на Раді в місті Переяславі: — І султан, і хан, і шляхта — вороги напасливі (Тич., II, 1957, 310).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напасливий — напа́сливий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. напасливий — Агресивний; налазливий, НАПАСНИЙ, набридливий, ДОКУЧЛИВИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. напасливий — див. нав'язливий Словник синонімів Вусика
  4. напасливий — -а, -е. Нав'язливий, надокучливий, набридливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. напасливий — НАПА́СЛИВИЙ, а, е, розм. 1. Який нападає або може напасти на кого-, що-небудь. Добре з полудня станули [Ворони] в лісі, з котрого перед кількома тижнями мусили були тікати перед напасливими Совами (І. Словник української мови у 20 томах
  6. напасливий — НАВ'Я́ЗЛИВИЙ (про людей, рідше тварин — який викликає роздратування своїм частим звертанням, вимогою уваги до себе і т. ін.; перев. Словник синонімів української мови