напасливий
НАПА́СЛИВИЙ, а, е, розм.
1. Який нападає або може напасти на кого-, що-небудь.
Добре з полудня станули [Ворони] в лісі, з котрого перед кількома тижнями мусили були тікати перед напасливими Совами (І. Франко);
І сказав Богдан на Раді в місті Переяславі: – І султан, і хан, і шляхта – вороги напасливі (П. Тичина);
// Нав'язливий, надокучливий, набридливий.
Серпом черкнула її по серцю згадка про напасливого парубка (Панас Мирний).
2. Жорстокий, який в'їдається в кого-небудь, любить ображати когось.
[Бавмертиха:] Такий напасливий чоловік. [Анзорге:] Міг би трохи людяніш бути (Леся Українка);
// Який прискіпується до кого-небудь або свідчить про чиюсь прискіпливість; прискіпливий.
Мені так було прикро, що в мами знову пробилося несправедливо напасливе ставлення до Тебе (І. Драч).
Значення в інших словниках
- напасливий — напа́сливий прикметник Орфографічний словник української мови
- напасливий — Агресивний; налазливий, НАПАСНИЙ, набридливий, ДОКУЧЛИВИЙ. Словник синонімів Караванського
- напасливий — див. нав'язливий Словник синонімів Вусика
- напасливий — -а, -е. Нав'язливий, надокучливий, набридливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- напасливий — НАВ'Я́ЗЛИВИЙ (про людей, рідше тварин — який викликає роздратування своїм частим звертанням, вимогою уваги до себе і т. ін.; перев. Словник синонімів української мови
- напасливий — НАПА́СЛИВИЙ, а, е. Нав’язливий, надокучливий, набридливий. Серпом черкнула її по серцю згадка про напасливого парубка (Мирний, IV, 1955, 152); І сказав Богдан на Раді в місті Переяславі: — І султан, і хан, і шляхта — вороги напасливі (Тич., II, 1957, 310). Словник української мови в 11 томах