1. Словник української мови у 20 томах

напаскудити

НАПАСКУ́ДИТИ, джу, диш, док., розм.

1. Набруднити або нагидити де-небудь.

– Ану, бери вила та чисть, що напаскудив за зиму! Кузь злякано метнувся в куток, .. потім вийшов з вилами в руках і мовчки заходився вичищати (Григорій Тютюнник);

Наклав-наклав, напаскудив, ледве сопе (Номис).

2. Завдати кому-небудь великих неприємностей, наробити шкоди комусь, чомусь.

– А я почула, та так бігла, так бігла... Це мій пеньок [син] напаскудив... Повернулася до Листопада, Романенка .. і висипала на стіл повну жменю дрібних клаптів паперу (Микола Чернявський);

Та ми вже стільки напаскудили природі, що можна тільки дивуватися з її терплячості (В. Дрозд).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напаскудити — напаску́дити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. напаскудити — -джу, -диш, док., розм. Набруднити де-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. напаскудити — ВИПОРОЖНЯ́ТИСЯ фізіол. (перев. про тварин, птахів — виділяти кал через пряму кишку), ВИПОРО́ЖНЮВАТИСЯ, ГИ́ДИТИ розм., ПАСКУ́ДИТИ розм. — Док.: ви́порожнитися, наги́дити, напаску́дити. Словник синонімів української мови
  4. напаскудити — НАПАСКУ́ДИТИ, джу, диш, док., розм. Набруднити де-небудь. — Ану, бери вила та чисть, що напаскудив за зиму! Кузь злякано метнувся в куток, ..потім вийшов з вилами в руках і мовчки заходився вичищати (Тют., Вир, 1964, 113). Словник української мови в 11 томах
  5. напаскудити — Напаскудити, -джу, -диш гл. Нагадить, напакостить; испражниться. Наклав-наклав, напаскудив, ледве сопе. Ном. № 14280. Шось на току напаскудило. Мнж. 123. Словник української мови Грінченка