1. Словник української мови в 11 томах

наплинути

НАПЛИ́НУТИ, не, док.

1. Те саме, що напливти́ ( див. наплива́ти 4).

Ледве на місяць наплине прозорая хмара. Коло на ній засіяє, мов одсвіт далекий веселки (Л. Укр., І, 1951, 163);

Гордій пізнав своє рідне місто. Тисячі спогадів наплинули враз (Гур., Осок. друзі, 1946, 108).

2. Раптово, швидко набігти у великій кількості; нахлинути.

Здавалося — в темну камеру наплинуло багато весняної неспокійної води (Вас., Вибр., 1944, 166).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наплинути — напли́нути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. наплинути — -не, док. 1》 Те саме, що напливти (див. напливати 4)). 2》 Раптово, швидко набігти у великій кількості; нахлинути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наплинути — НАПЛИ́НУТИ, не, док. 1. Те саме, що напливти́ (див. наплива́ти 4, 6). Ледве на місяць наплине прозорая хмара, Коло на ній засіяє, мов одсвіт далекий веселки (Леся Українка); А потім, коли знов наплине сутінь, я думаю: я знала... Словник української мови у 20 томах
  4. наплинути — ДОНО́СИТИСЯ (про звуки, запахи та ін. — ставати чутним, відчутним), ДОЛІТА́ТИ, ДОХО́ДИТИ, ДОЛИНА́ТИ, ДОСЯГА́ТИ, ПРИНО́СИТИСЯ розм., ПРИЛІТА́ТИ розм., ПРИБИВА́ТИСЯ розм., ДОБІГА́ТИ розм., НАДЛІТА́ТИ розм.; ПРОНИКА́ТИ, ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОДИРА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  5. наплинути — Наплинути, -ли́ну, -неш гл. = напливти. Словник української мови Грінченка