1. Словник української мови в 11 томах

напосідатися

НАПОСІДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАПОСІ́СТИСЯ, ся́дуся, ся́дешся, док., розм.

1. Насідати, накидатися на кого-, що-небудь у великій кількості.

Стручисі не спалося. То думки всякі розганяли сон, то блохи напосідалися. Вона крутилася по полу (Гр., II, 1963, 299);

Напосідалися такі лихі та в’їдливі комарі, що не можна було втриматися (Збан., Сеспель, 1961, 110).

2. перен. Те саме, що напосіда́ти 4, 5.

[Ганна:] Знов напосідався [Льолик], щоб перевезти його до його домівки (Л. Укр., III, 1952, 719);

— Слухай, ти не лайся, — ще з більшим запалом напосідалась Марійка (Донч., V, 1957, 366);

— Я було почав відговорювать, але товариш напосівся — ходім та й ходім, в одну душу (Хотк., І, 1966, 165);

Страшна нудьга знов напосілась на неї, неначе лихий ворог (Н.-Лев., IV, 1956, 254);

Глухов сидів у машині зосереджений і неговіркий. Невеселі, тривожні думи напосілися на нього (Ряб., Жайворонки, 1957, 19).

3. Приставати до кого-небудь з докорами, обвинуваченнями і т. ін.; робити нападки на кого-, що-небудь.

[Олекса:] Що вам завадила наша бідна читальня, що ви так на неї ні за що ні про що напосілися? (Фр., IX, 1952, 39);

Бабуся якусь мить помовчала, а тоді знову напосілася на дідуся. — Отож іще звичка в людини! Як вітер, влетів, і готуй йому торбу (Збан., Мор. чайка, 1959, 115).

4. на кого — що. Невідступно переслідувати кого-, що-небудь, чіплятися до когось, чогось.

Напосілися злодії Раз на мужика І, чи з поля, чи із стайні, Вкрали лошака (Рудан., Тв., 1956, 110);

"Яструбок".. короткою кулеметною чергою про всякий випадок підпалив "Мессершмітт". Потім він ще лютіше напосівся на бомбардувальників (Ю. Янов., І, 1954, 47).

5. без додатка, з інфін., тільки док. Твердо вирішити що-небудь зробити.

Вона мене напосілась 3 світу ізігнати (Рудан., Тв., 1959, 54);

— Правду каже дівчина! Така зубами вирве того акордеона, раз напосілася! (Кучер, Прощай.., 1957, 229).

6. діал. Посягати.

Розгарячкована уява царівни наповняла тепер все те убивцями, які напосідалися на життя її героя (Оп., Іду.., 1958, 260);

Всі зрозуміли, що се.. й є той ворог [про боярську дружину], який напосівся на їх свободу й незалежність (Фр., VI, 1951, 45).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напосідатися — напосіда́тися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. напосідатися — Насідати, накидатися, не давати спочинку; (- недугу) НАПОСІДАТИ; (- настрій) поймати, охоплювати; (з лайкою) НАКИДАТИСЯ; П. наполягати; Г. зазіхати; док. НАПОСІСТИСЯ, заповзятися, завзятися. Словник синонімів Караванського
  3. напосідатися — див. вимагати; дорікати; чіплятися Словник синонімів Вусика
  4. напосідатися — -аюся, -аєшся, недок., напосістися, -сядуся, -сядешся, док., розм. 1》 Насідати, накидатися на кого-, що-небудь у великій кількості. 2》 перен. Те саме, що напосідати 4), 5). 3》 Чіплятися до кого-небудь з докорами, обвинуваченнями і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. напосідатися — НАПОСІДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., НАПОСІ́СТИСЯ, ся́дуся, ся́дешся, док., розм. 1. Насідати, накидатися на кого-, що-небудь у великій кількості. Стручисі не спалося. То думки всякі розганяли сон, то блохи напосідалися. Вона крутилася по полу (Б. Словник української мови у 20 томах
  6. напосідатися — НАВА́ЛЮВАТИСЯ (накидаючись на когось, валити на землю і придавлювати своєю вагою), НАСІДА́ТИ розм.; НАПОСІДА́ТИ розм., НАПОСІДА́ТИСЯ розм. (перев. у певній кількості). — Док.: навали́тися, насі́сти, напосі́сти, напосі́стися. Словник синонімів української мови