напосідати
НАПОСІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПОСІ́СТИ, ся́ду, ся́деш, док.
1. Сідати, навалюватися на кого-, що-небудь у великій кількості.
На Ромку напосіло кілька хлопчаків (Сміл., Сашко, 1957, 23);
*Образно. [Д і д:] Іди, Маріє, та вирішуйте швидше. Бо мені довго ждати все-таки не випадає: літа, вони, знаєш, таки напосідають, га? (Лев., Драми.., 1967, 271);
// Накидатися на кого-, що-небудь у великій кількості (про комах, черв’яків і т. ін.).
— У мене в цукроварні Були б наслідки з роботи гарні, Коли б на буряки Не напосіли шкідники (Еллан, І, 1958, 185).
2. розм. Натискати, давити своєю вагою на що-небудь.
Завзято напосідав [Канушевич] ломом на скелю, відриваючи від неї великі, ледве порушені вибухом брили (Коцюба, Нові береги, 1959, 86);
Рибалки напосідали на опачини, але що могли вони вдіяти проти стихії!.. (Тулуб, Людолови, І, 1957, 261).
3. тільки недок. Наступаючи, тіснити кого-небудь; вести наступ.
Канонада, як і раніше, була недалеко. Тиснуть, напосідають червоні (Цюпа, Назустріч.., 1958, 109);
Потрібно було почекати підходу головних сил. Ворог, зваживши на це, напосідав (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 46).
4. перен., розм. Наполегливо вимагати, добиватися чого-небудь від когось; настоювати, наполягати.
— Що ж там таке привіз ти? Чого мовчиш? Хвалися вже! — напосідає мама (Мирний, IV, 1955, 339);
Затялась [Катря], мов окаянна, нічого не сказала. А почав напосідати [Павло], гірко заридала (Кучер, Трудна любов, 1960, 423);
Повісив [Карпо] голову, мовчить. А тут біда: .. той чоловік, що позичав гроші, теж напосів, у суд хоче позивати (Коцюб., І, 1955, 304);
— Ще більше напосів [Макар] на трактористів: — Дітки, дітки, рушайте в добру годину! (Панч, II, 1956, 108).
5. перен., розм. Охоплювати кого-небудь, оволодівати кимось (про хворобу, настрій, почуття і т. ін.).
[Камілла:] Ти не знаєш, яке тяжке, яке страшне моє життя! Не знаєш, які думки не раз напосідають… (Фр., IV, 1950, 446);
Непереможна дрімота напосідала все міцніше й міцніше (Донч., II, 1956, 65);
Чи не напосіла на мене ота пропасниця, що голову приском пече, а по тілу морозом сипле, аж зуби цокотять?.. (Мирний, IV, 1955, 353).
6. перен., розм. Наближатися, наступати (про неживі предмети, явища природи).
Міг піти дощ, осінь напосідала (Ле, Вибр., 1939, 304).
Значення в інших словниках
- напосідати — напосіда́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- напосідати — НАСІДАТИ, навалюватися; (- комах) накидатися; (- військо) напирати, налягати, сов. тіснити; (- хворобу) нападати, чіплятися, напосідатися; П. наполягати; (- настрій) поймати, охоплювати; п! НАПОСІДАТИСЯ.. Словник синонімів Караванського
- напосідати — див. вимагати Словник синонімів Вусика
- напосідати — -аю, -аєш, недок., напосісти, -сяду, -сядеш, док. 1》 Сідати, навалюватися на кого-, що-небудь у великій кількості. || Накидатися на кого-, що-небудь у великій кількості (про комах, черв'яків і т. ін.). 2》 розм. Натискати, давити своєю вагою на що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- напосідати — НАПОСІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПОСІ́СТИ, ся́ду, ся́деш, док. 1. Сідати, навалюватися на кого-, що-небудь перев. у великій кількості. На Ромку напосіло кілька хлопчаків (Л. Смілянський); Денис напосідає [на противника].. Словник української мови у 20 томах
- напосідати — НАВА́ЛЮВАТИСЯ (натискаючи, лягаючи, опускаючись, придавлювати своєю вагою), НАЛЯГА́ТИ, НАПИРА́ТИ розм.; НАПОСІДА́ТИ розм., НАСІДА́ТИ розм. (звичайно про дії людей). — Док.: навали́тися, налягти́, напе́рти, напосі́сти, насі́сти. Словник синонімів української мови
- напосідати — Напосіда́ти, -да́ю, -да́єш; напосі́сти, -ся́ду, -ся́деш; -ся́дь, -ся́дьте на кого, на що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- напосідати — Напосіда́ти, -да́ю, -єш сов. в. напосісти, -ся́ду, -деш, гл. Насѣдать, насѣсть, налегать, налечь, настаивать, настоять. Тоді б ми з москалем так на злочестиві костьоли напосіли, як ляхи на наші благочестиві церкви. К. ЦН. 276. Я таки на нього напосяду, то він оддасть. Миргор. у. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка