напосідати
НАПОСІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПОСІ́СТИ, ся́ду, ся́деш, док.
1. Сідати, навалюватися на кого-, що-небудь перев. у великій кількості.
На Ромку напосіло кілька хлопчаків (Л. Смілянський);
Денис напосідає [на противника].., аж підлога вгинається, і Сірко Старший, витираючи сльози зворушення, кричить в глибину сцени: “Так його, так, Денис!” (І. Сенченко);
* Образно. [Дід:] Іди, Маріє, та вирішуйте швидше. Бо мені довго ждати все-таки не випадає: літа, вони, знаєш, таки напосідають, га? (О. Левада);
// Накидатися на кого-, що-небудь у великій кількості (про комах, черв'яків і т. ін.).
– У мене в цукроварні. Були б наслідки з роботи гарні, Коли б на буряки Не напосіли шкідники (В. Еллан-Блакитний).
2. розм. Натискати, давити своєю вагою на що-небудь.
Завзято напосідав [Канушевич] ломом на скелю, відриваючи від неї великі, ледве порушені вибухом брили (Г. Коцюба);
Рибалки напосідали на опачини, але що могли вони вдіяти проти стихії!.. (З. Тулуб).
3. тільки недок. Наступаючи, тіснити кого-небудь; вести наступ.
Прийшла весна. Тяжка і безрадісна воєнна весна. Лютий ворог напосідав (П. Оровецький);
Потрібно було почекати підходу головних сил. Ворог, зваживши на це, напосідав (Є. Кравченко).
4. перен., розм. Наполегливо вимагати, домагатися чого-небудь від когось; наполягати.
– Що ж там таке привіз ти? Чого мовчиш? Хвалися вже! – напосідає мама (Панас Мирний);
Затялась [Катря], мов окаянна, нічого не сказала. А почав напосідати [Павло], гірко заридала (В. Кучер);
Повісив [Карпо] голову, мовчить. А тут біда: .. той чоловік, що позичав гроші, теж напосів, у суд хоче позивати (М. Коцюбинський);
– Ще більше напосів [Макар] на трактористів: – Дітки, дітки, рушайте в добру годину! (П. Панч).
5. перен., розм. Охоплювати кого-небудь, оволодівати кимсь (про хворобу, настрій, почуття і т. ін.).
Непереможна дрімота напосідала все міцніше й міцніше (О. Донченко);
Чи не напосіла на мене ота пропасниця, що голову приском пече, а по тілу морозом сипле, аж зуби цокотять?.. (Панас Мирний).
6. перен., розм. Наближатися, наступати (про неживі предмети, явища природи).
Міг піти дощ, осінь напосідала (Іван Ле);
Вітер лютував, напосідав, виробив шматки охмар'я, гнув їх в три погибелі, колошматив, висвистуючи (Я. Гримайло).
Значення в інших словниках
- напосідати — напосіда́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- напосідати — НАСІДАТИ, навалюватися; (- комах) накидатися; (- військо) напирати, налягати, сов. тіснити; (- хворобу) нападати, чіплятися, напосідатися; П. наполягати; (- настрій) поймати, охоплювати; п! НАПОСІДАТИСЯ.. Словник синонімів Караванського
- напосідати — див. вимагати Словник синонімів Вусика
- напосідати — -аю, -аєш, недок., напосісти, -сяду, -сядеш, док. 1》 Сідати, навалюватися на кого-, що-небудь у великій кількості. || Накидатися на кого-, що-небудь у великій кількості (про комах, черв'яків і т. ін.). 2》 розм. Натискати, давити своєю вагою на що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- напосідати — НАВА́ЛЮВАТИСЯ (натискаючи, лягаючи, опускаючись, придавлювати своєю вагою), НАЛЯГА́ТИ, НАПИРА́ТИ розм.; НАПОСІДА́ТИ розм., НАСІДА́ТИ розм. (звичайно про дії людей). — Док.: навали́тися, налягти́, напе́рти, напосі́сти, насі́сти. Словник синонімів української мови
- напосідати — Напосіда́ти, -да́ю, -да́єш; напосі́сти, -ся́ду, -ся́деш; -ся́дь, -ся́дьте на кого, на що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- напосідати — НАПОСІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПОСІ́СТИ, ся́ду, ся́деш, док. 1. Сідати, навалюватися на кого-, що-небудь у великій кількості. На Ромку напосіло кілька хлопчаків (Сміл., Сашко, 1957, 23); *Образно. [Д і д:] Іди, Маріє, та вирішуйте швидше. Словник української мови в 11 томах
- напосідати — Напосіда́ти, -да́ю, -єш сов. в. напосісти, -ся́ду, -деш, гл. Насѣдать, насѣсть, налегать, налечь, настаивать, настоять. Тоді б ми з москалем так на злочестиві костьоли напосіли, як ляхи на наші благочестиві церкви. К. ЦН. 276. Я таки на нього напосяду, то він оддасть. Миргор. у. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка