1. Словник української мови в 11 томах

напосідливо

НАПОСІ́ДЛИВО, розм. Присл. до напосі́дливий.

Собака напосідливо кидався до воріт, потім почулося декілька сполоханих голосів (Панч, В дорозі, 1959, 44);

Думка про втечу напосідливо свердлила йому мозок (Тулуб, Людолови, І, 1957, 49).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напосідливо — напосі́дливо прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. напосідливо — розм. Присл. до напосідливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. напосідливо — НАПОСІ́ДЛИВО, розм. Присл. до напосі́дливий. Собака напосідливо кидався до воріт, потім почулося декілька сполоханих голосів (П. Панч); Думка про втечу напосідливо свердлила йому мозок (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах