1. Словник української мови в 11 томах

напоєний

НАПО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до напої́ти.

Як вийдуть гості з хати, то хлопці зараз і підводять їм коней, напоєних, нагодованих і осідланих (Стор., І, 1957, 267);

Тепле повітря навкруги було напоєне густими пахощами степових квітів (Гончар, III, 1959, 23);

Анатолієві хочеться відчути зблизька, як дихає поле, напоєне дощем (Руд., Остання шабля, 1959, 437);

// напо́єно, безос. присудк. сл.

— І що сталося з чоловіком.. Чи його намовлено, чи зіллям напоєно? (Кучер, Трудна любов, 1960, 131);

Весняні сутінки було напоєно запохом конвалій (Ю. Янов., V, 1959, 143).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напоєний — напо́єний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. напоєний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до напоїти. || напоєно, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. напоєний — НАПО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до напої́ти. Як вийдуть гості з хати, то хлопці зараз і підводять їм коней, напоєних, нагодованих і осідланих (О. Стороженко); Тепле повітря навкруги було напоєне густими пахощами степових квітів (О. Словник української мови у 20 томах
  4. напоєний — Напо́єний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)