1. Словник української мови в 11 томах

направці

НАПРАВЦІ́, присл., діал. Навпростець.

Юрко вхопив наопашки сердак, перескочив пліт і пішов направці до двору (Кобр., Вибр., 1954, 107);

Не йшов [Марусяк] плаєм коло ріки, а пішов упоперек, через верх, без дороги, направці (Хотк., II, 1966, 250).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. направці — направці́ прислівник незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
  2. направці — див. навмання Словник синонімів Вусика
  3. направці — присл., діал. Навпростець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. направці — НАПРАВЦІ́, присл., діал. Навпростець. Юрко вхопив наопашки сердак, перескочив пліт і пішов направці до двору (Н. Кобринська); Не йшов [Марусяк] плаєм коло ріки, а пішов упоперек, через верх, без дороги, направці (Г. Хоткевич). Словник української мови у 20 томах