1. Словник української мови в 11 томах

напроти

НАПРО́ТИ, НАВПРО́ТИ.

1. присл. Прямо перед ким-, чим-небудь; з протилежного боку до когось, чогось.

Панна Анеля сидить у куточку канапи.. Підходжу і сідаю напроти (Коцюб., II, 1955, 260);

Із дверей навпроти пробивається тоненька смуга світу (Вас., І, 1959, 360);

Говорилось не про його кооператив, а взагалі за якийсь, що стоїть на майдані, а через вулицю, напроти, приватна крамниця з зеленими дверима (Головко, II, 1957, 131);

Будинки, в яких мешкали хлопці, стояли навпроти, через вулицю (Гончар, IV, 1960, 77).

2. у знач. прийм., з род. в. Уживається при позначенні особи, предмета, прямо перед якими або з протилежного боку до яких щось відбувається.

Христя.. стояла напроти дверей (Мирний, III, 1954, 234);

Напроти цих гір.. стояв панський двір (Кобр., Вибр., 1954, 84);

Шестикласники припали до металевої загорожі навпроти будинку учителів (Збан., Між.. людьми, 1955, 120).

3. у знач. прийм., з род. в., заст. Відносно, щодо.

[Ю д а:] Напроти мене він байку склав про гостя, що понурий та нечупарний втисся на весілля і з соромом був вигнаний (Л. Укр., III, 1952, 140).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напроти — (з протилежного боку) супроти, візаві. Словник синонімів Полюги
  2. напроти — напро́ти прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. напроти — див. близько Словник синонімів Вусика
  4. напроти — навпроти. 1》 присл.Прямо перед ким-, чим-небудь; з протилежного боку до когось, чогось. 2》 у знач. прийм., з род. в. Уживається для позначення особи, предмета, прямо перед якими або з протилежного боку до яких щось відбувається. 3》 у знач. прийм., з род. в., заст. Відносно, щодо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. напроти — НАПРО́ТИ, НАВПРО́ТИ. 1. присл. Прямо перед ким-, чим-небудь; з протилежного боку до когось, чогось. Панна Анеля сидить у куточку канапи .. Підходжу і сідаю напроти (М. Коцюбинський); Із дверей навпроти пробивається тоненька смуга світу (С. Словник української мови у 20 томах
  6. напроти — НАПРО́ТИ (НАВПРО́ТИ) (прямо перед ким-, чим-небудь; з протилежного боку до когось, чогось), СУПРО́ТИ, НАСУ́ПРОТИ розм.; ВІЗАВІ́ (про людей — один проти одного). Словник синонімів української мови
  7. напроти — Напро́ти, навпро́ти, присл. і прийм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. напроти — Напроти, напротив нар. Напротивъ. Повиставляло напроти сонця свої боки. Левиц. І. 89. Сіла собі напротив віконця. Чуб. V. 621. см. навпроти. Словник української мови Грінченка