1. Словник синонімів української мови

напроти

НАПРО́ТИ (НАВПРО́ТИ) (прямо перед ким-, чим-небудь; з протилежного боку до когось, чогось), СУПРО́ТИ, НАСУ́ПРОТИ розм.; ВІЗАВІ́ (про людей — один проти одного). Алла Михайлівна зайняла місце за крайнім столиком, найближчим до вулиці, я сіла за тим же столиком напроти (Леся Українка); І симпатяга Степашко сидить над вогнищем чомусь у сумовитій позі, а навпроти стоять Марися й високий, задумливий.. моряк (О. Гончар); Насупроти ліс і гори, мов зачаровані велетні, стояли сумні, чорні (Панас Мирний); Отак сидів він, візаві з нею, військовий лікар (Я. Качура).

НАПРО́ТИ (НАВПРО́ТИ) у знач. прийм. (з род. в. — перед ким-, чим-небудь, на протилежному боці від когось, чогось), ПРО́ТИ, НАСУ́ПРОТИ розм., ПРО́СТО розм. Я сів на бульварі напроти будинку (М. Коцюбинський); Якраз проти вікна.. Дворовий пес Бровко лежав (Л. Глібов); Хисткий човник перетинав Неву насупроти Академії (О. Ільченко); Просто нього світився номер на будинку (П. Панч).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напроти — (з протилежного боку) супроти, візаві. Словник синонімів Полюги
  2. напроти — напро́ти прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. напроти — див. близько Словник синонімів Вусика
  4. напроти — навпроти. 1》 присл.Прямо перед ким-, чим-небудь; з протилежного боку до когось, чогось. 2》 у знач. прийм., з род. в. Уживається для позначення особи, предмета, прямо перед якими або з протилежного боку до яких щось відбувається. 3》 у знач. прийм., з род. в., заст. Відносно, щодо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. напроти — НАПРО́ТИ, НАВПРО́ТИ. 1. присл. Прямо перед ким-, чим-небудь; з протилежного боку до когось, чогось. Панна Анеля сидить у куточку канапи .. Підходжу і сідаю напроти (М. Коцюбинський); Із дверей навпроти пробивається тоненька смуга світу (С. Словник української мови у 20 томах
  6. напроти — Напро́ти, навпро́ти, присл. і прийм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. напроти — НАПРО́ТИ, НАВПРО́ТИ. 1. присл. Прямо перед ким-, чим-небудь; з протилежного боку до когось, чогось. Панна Анеля сидить у куточку канапи.. Підходжу і сідаю напроти (Коцюб., II, 1955, 260); Із дверей навпроти пробивається тоненька смуга світу (Вас. Словник української мови в 11 томах
  8. напроти — Напроти, напротив нар. Напротивъ. Повиставляло напроти сонця свої боки. Левиц. І. 89. Сіла собі напротив віконця. Чуб. V. 621. см. навпроти. Словник української мови Грінченка